Говорять акціонери: Олег Марцев

Інформаційна служба червоно-чорних продовжує серію інтерв’ю із акціонерами народного клубу Верес. Наступний матеріал - присвячений Олегу Марцеву. 

Олег Марцев - рівнянин. Тут народився і навчався. Професійно займався легкою атлетикою. Близько десяти років працював у Казахстані, Польщі, Німеччині та Італії. До України повернувся одразу після повномасштабного вторгнення російських військ. За словами пана Валерія, повернутися його спонукала саме повномасштабне вторгнення та збройна агресія росії.

- Як почали вболівати за народний клуб?

- Це було дуже давно. Мене в п’ятирічному віці на стадіон привів батько. Памʼятаю, це був сонячний травневий день 1977-го року. Тато мене забрав із дитсадка, я ще здивувався чому так рано, тому що тоді була якраз тиха година. То була перша гра. Грали із кропивницькою Зіркою - зіграли ми тоді у безгольову нічию. Я ще пам'ятаю як цілий матч питав у тата, чому немає голів. Він звісно намагався мені п'ятирічному пояснювати, проте я ще був дитиною - не розумів цих тонкощів футболу. Проте мені сподобалося, сподобалася сама атмосфера цього матчу, така собі free-зона. Хтось лускає насіння на трибунах, хтось вигукує різні лозунги на підтримку команди, хтось просто говорить про своє із друзями. Загалом атмосфера вболівання на той час була доволі спокійна. Цей спокій переривали тільки матчі з луцьким Торпедо, матч із яким - це завжди було дербі. Навіть слово “дербі” ще не вживали. Це завжди були принципові матчі. Автобусів із Луцька біля стадіону майже не було, всі зупинялися від стадіону дуже далеко, і вболівальники ішли пішки під супроводом тодішньої міліції ще. Цікаві часи були. У цих матчів були доволі різні рахунки: то ми програвали вдома, проте вигравали на виїзді, то було навпаки програвали на виїзді, проте перемагали вдома. Часто наш клубний автобус із Луцька приїжджав із битим склом. Також і виїжджав автобус луцького Торпедо із битим склом додому. Проте, таке рідко траплялося. Раз на декілька років.

- Як Ви прийшли до ідеї покупки акцій команди?

- Щойно оголосили про це, у мене навіть ніяких сумнів не було. Насправді, чим більше людей буде залучено до купівлі акцій, тим більш потужним буде сам клуб і він виглядатиме таким потужним не тільки в очах пересічного рівнянина, а й на всеукраїнській та міжнародній арені. І це тільки плюс, за цим - майбутнє нашого клубу.

- Купували акції задля ймовірного заробітку? Чи це просто допомога клубу?

- Ні, про заробіток я взагалі не думав. Перш за все - це була інвестиція у розбудову та підтримку клубу. Ніяких інших думок з цього приводу у мене не було.

- Скількома акціями володієте заразі? Чи плануєте із часом збільшувати кількість акцій?

- Маю 101 акцію. 100 я придбав під час оголошення про емісію, і одна акція мені дісталася від громадської спілки. Раніше я був серед спільноти “Серце Вереса”. З часом  планую ще придбати акції. Буде ще емісія - буду хоча б по сто-двісті акцій докуповувати.

- Як вважаєте, для чого Верес почав продавати власні акції?

- Мені здається, це все очевидно. За всю історію розвитку футболу у Рівному з початку окупаційного періоду, середини 1950 років та до періоду Незалежності України, я б не сказав що керівники міста дбали про команду таким чином, щоб тут була дійсно команда професійного рівня. Проте радянський союз та професійна команда - це взагалі поняття не тотожні, навіть несумісні. Але разом з тим ми бачили, які колективи приїжджали до Рівного та якого класу були гравці. Я б не сказав, що у нас були слабкі гравці, деякі були топ-рівня. Мені запамʼятався грузин Тіберій Капанадзе, наш Григорій Шаламай. Уже у 1980 роках я памʼятаю добре Яковишина, Чиркова, Фігеля, як у команді зʼявився Матвієнко. Тоді ми взагалі зайняли третє місце. Це був доволі серйозний успіх. Проте, це був такий короткочасний період, так зірки зійшлися. Загалом керівники міста серйозно не дбали про команду, команда не мала належної бази, сільські поля, якогось відновлення не було. Так сталося, що Рівне за всю історію свого футбольного існування так і не спромоглося збудувати нормальну тренувальну базу для команди, створити нормальні умови відновлення для підвищення майстерності, а це була першочергова місія влади - оформити все навколофутбольне життя футболіста, щоб у нього не виникало інших думок крім підвищення рівня гри. І тільки зараз з емісією на фондовому ринку така можливість зʼявилася. Я вважаю, клуб робить дуже правильно, розвиваючись в такому напрямку, тому що залучення таких грошей через емісію акцій дає змогу розвивати футбольну інфраструктуру: побудову бази, академії, проводити якісну трансферну політику, залучати якісний менеджмент для управління і для проведення тренувального процесу тренерського штабу. А це все призведе до того, що більш якісні гравці будуть долучатися до нашого клубу та прославляти його.

​​​​​​​- Володіти великою кількістю акцій, проте не вболівати за клуб, чи мати малу кількість акцій команди, проте бути палким вболівальником?

- Мені здається, що перше та друге має сенс. У кожного своя історія, у когось немає часу прийти на стадіон у силу тих чи інших причин. У мене взагалі було таке, що коли я працював за кордоном - прилітав лише на декілька матчів. Можливо б, якби наш рівненський аеропорт працював належним чином та були б закордонні рейси це було б набагато простіше. Можна було б на вікенд прилітати додому, переглядати деякі матчі, хоча б раз в місяць. Дасть Бог, ми переможемо у цій війні, і за працює нормально аеропорт - то у людей будуть і такі можливості. А тим, хто палко підтримує у Рівному клуб - це доволі круто насправді. За це респект, адже щодо культури вболівання, а я відвідав матчі у Казахстані, Польщі, Німеччині, Італії та Іспанії - нам є куди рости. Те, що дуже багато людей покинули Україну - це, на мою думку, зіграє нам в плюс, проте не одразу, а через декілька років. Ці люди отримують досвід, котрий вони не отримали перебуваючи тут, в Україні. Я маю надію, що коли вони повернуться до України - вони цей позитивний досвід направлять у правильне русло. Це дасть Україні поштовх у розвитку досить серйозний.

 - Найкращий гравець Вереса у цьому півсезоні?

- Їх два. Кучеров та Кльоц.

-Який результат по завершенню сезону буде успішним для рівнян?

- Залишитися не нижче десятого місця, я думаю це дуже дуже круто.

- Найкращий склад Вереса? Можливо сезон, котрий запамʼятався найбільше?

- Таких було кілька. 1983 рік. Потім були в середині 1990-х років, коли очолював команду Коротков. Той період досить якісний був. Потім чемпіонство у Першій лізі, звісно. Цей сезон незабутній. Мабуть, ще перший сезон 2017/2018, коли ми потрапили в Премʼєр-лігу УПЛ, і я думаю якби не вийшла б та дивина із тренерами у міжсезоння - то та команда могла б поборотися. Звісно на той час пріоритети були розставлені неправильно, погнались за спортивним результатом. Якби ми у той час почали б діяти у такому ключі як зараз: інфраструктура, школа дитяча, академія - думаю ми вже б мали підсилення. Звісно 5 років це ще дуже мало. Я думаю, потрібно років 10, щоб якась школа або академія дала свої результати.

- Перша половина сезону 2022/2023: Ваші враження від гри команди?

- Команда грала на своєму рівні. Я не скажу, що нам щастило, просто все складалося на нашому користь: і реалізація моментів і гра в обороні. Потім зіграла свою роль коротка лава запасних, травми деяких основних футболістів, теж це вибивало з колії. Все ж таки я вважаю, Сергій Шестаков мав хороший потенціал і якби його не мучили травми - він нам дуже допоміг би. В тих матчах, де ми програли - так склалися обставини. Десь злий жарт зіграло поле, погодні умови, десь банально не вистачило фарту, без нього все ж нікуди не дітися. Загалом, на даному етапі команда займає те місце, на яке розраховує.

- Відновлений стадіон - це хороший знак для вболівальників?

- Відмінний. Таких інфраструктурних обʼєктів у Рівному має бути щонайменше два-три. Для трьохсот тисячного міста один стадіон - це дуже мало. Також мають розвиватися набагато менші стадіони, аби команди з Другої ліги, аматори - теж розвивалися. Якщо пригадати - то раніше клуби ,які належали заводам мали свої стадіони і проводили там матчі обласної першості. Той же Хімік, здолбунівський Локомотив. Багато-хто докоряє владі за те, що багато грошей вклали в стадіон, а можна було за ці гроші побудувати лікарні. Якщо обирати, що краще побудувати: кілька спортивних обʼєктів, чи одну лікарню - то особисто я б голосував за спортивні обʼєкти. Це, по-перше, розвиток молодого покоління, відчуття колективу, відчуття ліктя товариша, це бійцівські якості, непоступливість, загартованість, будується характер, який у подальшому житті не стане на заваді. Саме тут, на спортивних обʼєктах, будується характер. І насправді я б віддав все-таки перевагу будівництву та розвитку спортивної інфраструктури міста.  Навіть не футбольній, а загалом спортивній.

- Інфраструктура та розвиток футболу у Рівному. Верес у цьому плані на вірному шляху?

- 100% так. Особливо це стосується бази, хоча мені це слово не дуже до вподоби. У мене така ідея, чому б не дати назву нашій базі Veres Empire. Імперія Верес - це круто, означало б, що ми прийшли сюди всерйоз і надовго. Рівне завжди виділяється своїми ноу-хау у плані назв. Взяти класичний фан-шоп. У кожному місті фан-шоп, а у нас Veres Place. Організація дитячих турнірів - у нас Veres Junior Cup, зараз зʼявилася інформація про створення Veres Junior League.