Народний клуб ВЕРЕС

Говорять акціонери: Валерій Похильчук

Інформаційна служба червоно-чорних продовжує серію інтерв’ю із акціонерами народного клубу Верес. Наступний матеріал - присвячений Валерію Похильчуку. 

Він - власник 101 акції клубу, народився та живе у Рівному. Випускник ЗОШ №2, розташованої поряд зі стадіоном. Також навчався в Українському інституті інженерів водного господарства. Зараз - приватний підприємець.

- Коли Ви почали вболівати за червоно-чорних?

- Це, скажімо так, ретроспектива. За червоно-чорних - у 1992му, чи 1993-му році, а  вперше свідомо почав вболівати в кінці 1970-х років. Мене вперше на футбол привів мій тато, купив мені річний абонемент поряд з собою, і так я почав разом із ним ходити на футбол, втягнувся, зацікавився цим. Можливо раніше я теж ходив, проте свідомо памʼятаю і футболістів, гру, азарт - то це десь 1978 рік. Мені тоді було 13 років. 

- Як прийняли рішення про покупку акцій команди?

- Тут цікаво. Це у мене родинне. В мене тато був дуже фанатичним прихильником ще Авангарду. Він навіть їздив на виїзди разом із командою, в автобусі. Він допомагав команді, я це памʼятаю, навіть формудопомагав купувати. У нього була можливість допомогти, можна було придбати. Я ще тоді був малим, проте знав, що тато допомагав команді як міг, і морально і чим завгодно. І це у мене у крові.  В мене є молодший брат,колись він у місцевій пресі,якщо не помиляюсь це був 10 канал, вів про команду колонку, висвітлював огляд матчів, писав ці матеріали під псевдонімом Ігор Архипенко. Отож коли я почув про випуск акцій, я жодної миті не вагаючись, уже 16-го квітня купив акції - став акціонером. 12-го квітня вийшов анонс, а уже 16-гоя купив акції клубу. В мене воно родинне все ж таки, і напевно мій покійний тато був би задоволений, що син наслідує його справу і підтримує рідну команду.

- Купуючи акції, Ви очікували їхній ріст у ціні та отримання прибутку? Чи це була лише інвестиція в допомогу клубу?

- Ні, це було для того, щоб внести свою маленьку частинку у розвиток нашого рівненського клубу.

- Чому вирішили придбати саме таку кількість акцій?

- 101 акція - це швидше фінансова спроможність. Я проаналізував, що саме таку суму я можу витратити на акції. Скажу так, що після нашої перемоги, на цій кількості акцій я не зупинюсь, але про це уже будемо думати після нашої скорої перемоги. 

- Чи плануєте далі купувати акції клубу? 

- По мірі, зважаючи на фінансове становище. Буду бачити, що можу виділити гроші на покупку акцій -виділю. Тому що в мене це не стоїть як інвестиційна складова. Інвестиція, на мою думку, - це від 1000+ акцій. Сто акцій - це не інвестиція , а допомога клубу.

- Трішки про саму команду. Чи є гравець, котрий Вам подобається у складі Вереса найбільше?

- Не хочу виділяти якогось одного гравця. Тому що Верес сьогодні результат демонструє завдяки командній грі. Щоб у нас там були умовні Зідани, чи Марадони - такого немає. У нас командна гра, тому я не можу виділити наразі якесь окреме прізвище.

- Найкращий склад Вереса, можливо сезон котрий запамʼятався найбільше?

- Два періоди можу пригадати. Перший період - це дитячі емоції, дитинство. Коли в другу зміну вчився, то втікав із уроків. Склад команди десь 1978-1983-хроків. Я був дуже активним вболівальником тоді і вік такий був - я був як моторчик. З того складу я точно можу пригадати Шаламая, Чиркова, Яковишина. Це були кумири рівненських вболівальників. Це ж команда другої ліги була, проте футбол показували хороший, я був у захваті. Другий період – це також був злет команди, коли Верес фінансував Коротков. Весь сезон не згадаю, памʼятаю що ми тоді зайняли 12 місце. Проте, на початку сезону ми зустрічалися із справжніми лідерами, це були: Шахтар, Дніпро,Металіст. Був я на тих матчах, і було дуже приємно перемагати у таких команд. І ще один момент із тих часів памʼятаю, це уже 1990-ті роки, в Кубку України грали із київським Динамо і ми тоді вибили їх. В Києві зіграли - 1:1, вдома теж нічия - 0:0. Хоч і вийшло дві нічиїх, проте за правилом виїзного голу ми перемогли та вийшли далі. Це мені запамʼяталось.  Також пригадав кінець 1970-х і початок 1980-х років. До речі, на сторінці історії Вереса цього трофею немає, проте хочу пригадати. Тоді Авангард завоював Рубіновий кубок. Це тоді був кубок газети «Молодь України», і декілька сезонів він вручався тій команді, котра забиває найбільше голів за сезон. У 1979-му Авангард забив 76 голів і отримав Рубіновий кубок. Уже в 1990-х роках у команди були гроші і тоді уже запросили більш серйозних виконавців. Серед них памʼятаю були Паляниця, Філімонов. Після того сезону потужного я цих гравців уже бачив у грандах нашого українського футболу. А сьогодні, повторюся, я не хотів би із складу виділяти якогось футболіста. Я бачу зараз Верес командою, і тому результат зараз залежить від кожного. 

- Як оціните першу половину цього сезону у виконанні команди?

- Я  задоволений. Виходячи із того, що ми маємо, наші фінансові можливості - я вважаю, що це результат задовільний, навіть добрий.

- Що скажете про відновлений стадіон?

- Я в захваті від стадіону, навіть візуально. Отримуєш естетичне задоволення від нього, відчуваєш це. Хотілося б бачити на ньому повні трибуни, і я вірю в те, що вони будуть повні. Повернемося до 1980-х років. У той момент, коли я був дуже активним вболівальником, на стадіон приходило по 20 тисяч вболівальників. Навіть бокові сектори завжди були повністю заповнені, і я маю надію, що новий стадіон буде заповнений повністю. І ще будуть просити добудувати якнайшвидше бокові сектори, щоб розміститифанатів. У нас достатньо в Рівному вболівальників. Команді й самій, як на мене, їздити по усіх усюдах не комфортно, а так є свій стадіон, власне поле. 

Також я бачив уже два поля на тренувальній базі. Я вірю, що наш Верес із посильною допомогою рівнян буде набиратися сил та перемагати.

Спілкувався Олександр МИЧКО

Новини