Іван НАДЄЇН: ексклюзивне інтерв`ю для Tribuna.com

Президент Вереса Іван Надєїн – один з найбільш відкритих та ініціативних менеджерів в УПЛ. А сам клуб публічно називає бюджет, проводить засідання наглядової ради у прямому ефірі в ютубі та постійно генерує нові ідеї розвитку УПЛ.

На зимову паузу Верес пішов на 9-му місці в турнірній таблиці. Команда під керівництвом Олега Шандрука провела 10-матчеву безпрограшну серію. Цього тижня на наглядовій раді тренера затвердили на постійній основі і прибрали приставку «в.о.»

До цього журналістка видання Tribuna.com Ірина Козюпа записала в Києві з Іваном Надєїним майже двогодинне інтерв’ю. 

«Хотів би провести інтерв'ю з усіма президентами УПЛ»

– Ви почали вести Ютуб-канал FOOTBALL MANAGER, де записали кілька інтерв'ю з президентами клубів УПЛ. Розкажіть про цей досвід.

 – Вийшло три інтерв'ю – дуже цікаві. Кожна розмова – це ціла епоха для мене. Мої спікери (Буткевич, Караманіц, Пересоляк – прим. Tribuna.com) – важливі люди для українського футболу. Ці інтерв'ю вплинули на моє бачення футболу і ми почали максимально спілкуватися. З кожним з них у мене склалися дружні стосунки.
Вже майже рік не записував інтерв'ю, але я впевнений, що проєкт не закритий, а отримає своє продовження. Просто має настати зручний момент і натхнення продовжувати далі. Тому чекайте на нові інтерв'ю.

«Запропонували створити Кубок ліги, бо сьогодні ми дійсно мало граємо»

– Верес – один з найбільш ініціативних клубів УПЛ. У вас постійно нові ідеї щодо розвитку команди та чемпіонату. Над якими проєктами думаєте зараз?

– Над Кубком ліги. Ми запропонували створити ще один турнір, бо сьогодні ми дійсно мало граємо. Мова йде про українські клуби, які не беруть участь в єврокубках і в яких мало представників у різних збірних. А це більшість українських команд в УПЛ.

Ми граємо 30 офіційних ігор в сезоні. Плюс, можливо, один, два матчі чи як далі ми пройдемо в Кубку. І це катастрофічно мало для нашого чемпіонату. Треба орієнтуватися на ліги, де проводять 40 і більше ігор. Це відразу перевага для тих чемпіонатів та клубів, які просто більше грають. Це більше можливостей залучати молодь, напрацьовувати статистику, що дуже важливо для вартості гравців. Плюс це досвід ігор, який неоцінений порівняно з тими товариськими зустрічами, які ми граємо фактично в замін офіційним матчам.

Наприклад, у нас є купа вільного часу, де ці ігри можна поставити. Якщо це зробити в середині тижня, то буде більша інтенсивність. Чому в Європі демонструють кращі показники? Бо вони просто більше грають. Також це маркетингова можливість для УПЛ ТБ розвиватись. Тому вважаю, що більше ігор – це правильна стратегія. І ми дійсно виступили з такою ініціативою. Її підтримали вже декілька клубів.
Можливо, буде трансформація Кубка України, але це прерогатива УАФ. Хоча така розмова також є. Як може виглядати реформа Кубка України: додати групові стадії на зразок Ліги чемпіонів – і почати їх з липня. Все одно ми цього місяця граємо дев'ять-десять товариських зустрічей. А спаринг – це зовсім інша мотивація, і він не йде в ніякі статистичні показники.

Тому нам краще замість товариських зустрічей грати групові стадії Кубка. Це дасть змогу популяризувати футбол в регіонах, бо там можуть брати участь команди другої та першої ліг. Там завжди буде цікавість до таких матчів.

Також ми далі хочемо реформувати арбітраж. Багато хто говорить, що треба щось робити, але мало хто каже конкретно, що робити. Рік тому ми запропонували ідею, яку підтримав президент УАФ Андрій Шевченко, і це зробили. Це коментарі головного експерта з арбітражу УАФ Ніколи Ріццолі. Те, що він коментує найбільш значущі події, вже дало певний результат для публічності суддівського корпусу. Бо раніше ніхто не давав оцінку дій арбітра. Відповідно рішення суддів обговорювали журналісти, президенти між собою, тренери і так далі.
Всі ці учасники процесу не так сильно розбираються у футболі. Ну, відверто, що журналісти, що президент клубу можуть не знати всіх нюансів. Тим паче, коли говорять на емоціях. Ріццолі коментує рішення арбітрів – і вже є ефект від цієї реформи. Як мінімум всі чекають четверга, коли вийде ролик Ріццолі і він дасть свої пояснення.
Також була пропозиція наших колег зробити детектор брехні. Але ми не знаємо його результатів, бо з нами не діляться цією інформацією. Тому поки важко оцінити його ефективність. В будь-якому випадку, вважаю, це додатковий контроль. Як мінімум це вже якийсь маленький крок.

Далі у нас три основні ідеї, які ми хочемо реалізувати в арбітражі. Найважливіше – це публічний рейтинг арбітрів, який буде складатися на основі їхніх оцінок. Суддя матиме мотивацію, крім фінансової, отримати хороший бал за арбітраж. І відповідно робитиме меншу кількість помилок. Це буде його піднімати в турнірній таблиці.
Найкращим арбітрам, які отримають за результатами сезону перші місця в рейтингу, клуби будуть готові виплатити хорошу премію. А найгірші вилетять у першу лігу і далі в другу лігу. Як це відбувається з клубами.

Арбітр – це така ж людина, як футболіст, тренер чи президент. Всі ми помиляємося. І арбітри помиляються, але чому за нашу помилку клуб може вилетіти в першу лігу, а за свою помилку арбітр не несе такого покарання. Тому найкращих преміюємо, а найгірших понижуємо в класі.
Далі – стенограми ВАР. Це хороша історія. Навіть оця перша стенограма, яка була опублікована з матчу Олександрія – Полісся, – це теж важливо. Ми хоч побачили, яка була мотивація арбітра не передивлятися ВАР. Публікація цього запису – сміливий та важливий крок. І тепер арбітри розуміють, що їхні розмови можуть стати публічними. А публічність дає рамки.

Мабуть, наступний крок – це вже коментарі самих арбітрів, як іноді є в Європі. Але будемо все робити поступово. Спочатку рейтинг та стенограми. І третій момент – це єдиний центр ВАР за прикладом Італії. Наприклад, щоб арбітри ВАР сиділи у приміщенні комітету арбітрів, а інформація їм перетікала безпосередньо з матчу.

У мене ключове питання. Арбітр в полі може помилитись чи прийняти неправильне рішення – забігатись, не побачити, відволіктися, адже всі ми люди. Назвемо це фактором людської помилки. Але якщо людина на ВАР дивиться повтор, коли у нього є купа часу, щоб визначити, чи було порушення, і він там помиляється, то для мене це величезний знак питання, як таке могло статися. Ти не в полі зі свистком біжиш 20-й кілометр. Ти сидиш в приміщенні, у тебе є монітор, ти диригуєш повторами – і ти помиляєшся. І таких випадків уже в цьому чемпіонаті було навіть більше, ніж на пальцях рук.

Чому вони помиляються? Вони або необізнані в правилах – теж їх не знають, як журналісти і президенти. Або є якесь інше «або». Потім Ріццолі, наприклад, каже: «Епізод був трактований арбітром неправильно, це його помилка». Тоді цього арбітра треба оштрафувати. Значить, він не профпридатний і сам не знає правил. Як він міг помилитись, якщо він дивиться в монітор? От це ключове питання зараз щодо ВАР. До помилки в полі питань нема.

«У нас це дуже велика проблема – судді бояться приймати рішення»

– Головний тренер Руха Віталій Пономарьов в інтерв’ю Tribuna.com сказав: «ВАР потрібен, але складається враження, що в нас не вміють ним користуватися».

– Можна зробити ВАР-центр, щоб там сиділи експерти і пояснювали, як ним користуватися. Бо за ВАР ми платимо великі гроші. Кожен клуб за кожен матч платить понад 100 тисяч гривень за ВАР. Вони приїжджають на цих машинах, і не вміють користуватися – тоді це абсурд.

– Як ви загалом оціните якість суддівства в УПЛ?

– Я все одно вболівальник – і у мене емоції. Я точно такий вболівальник, як наші заповнені трибуни Авангарду – якщо команда виграє, то у мене арбітр завжди буде хорошим. Якщо ми програємо, то, щоб там не було, думки будуть: «Ну от якби арбітр прийняв інше рішення, ми б тоді виграли». Можливо, потім емоції згасають, і ти вже можеш оцінити ситуацію.

Дивились ми з друзями матч Албанія – Україна, і я кажу: «Ну от наскільки все-таки кваліфікований арбітр. Він без всякої долі сумнівів відразу ставить на точку, передивляється ВАР, і видно, що там воротар грає в ноги, а не в м'яч». У нас дуже часто арбітр би заметушився, не поставив би точку, потім зробив би паузу, дивився б той ВАР.

У нас це дуже велика проблема – судді бояться приймати рішення. А на роботу кваліфікованого рефері приємно дивитися. Навіть коли був цей пенальті у наші ворота, ти прекрасно розумієш, що 11-метровий був – і претензій немає. Арбітр настільки впевнено це показав, що думаєш, ну, раз він так показав, то там точно є порушення. Оце якість арбітражу. Таких арбітрів нам насправді не вистачає – кваліфікованих і впевнених у собі.

Ви ж згадайте, скільки помилок було у великих арбітрів. Наприклад, у Колліни. Але вони робили це так впевнено, що стали великими арбітрами. Впевненість взагалі багато в чому допомагає – у футболі, бізнесі і арбітражі.

– Верес і Полісся – ініціатори зустрічі клубів з Катериною Монзуль та Ніколою Ріццолі. Що ви хочете їх запитати?

– Я б говорив про реформи в арбітражі, які назвав вище. Ми навіть написали звернення, що давайте зробимо наступні три кроки.
Нам спочатку казали, що коментувати рішення арбітрів не можна. Що детектор брехні – це втручання і тиск на арбітрів. Потім казали, що публікувати стенограми ВАР – це таке страшне порушення якогось там кодексу.

Її опублікували – і нічого страшного не сталося. Їдемо далі. Тому нічого не впаде від рейтингу арбітрів і від єдиного центру ВАР.

«УПЛ ТБ не приносить грошей і є збитковим для клубів»

– Зустріч президентів клубів УПЛ можлива?

– Та взагалі нам треба зустрічатися. Проблема українського футболу – відсутність комунікації. Ми зробили минулого року першу десь за десяток років зустріч президентів. Більшість приїхала. Зрозуміло, що тут допоміг авторитет Геннадія Буткевича, але ми їх зібрали. Важливо, що ми поговорили.

І як би там хто не говорив, але єдиний пул сьогодні в Україні зібрав всі 16 клубів. Вплинула ця зустріч чи ні, але єдиний пул вже є. Такий-сякий, недосконалий, але є. Арбітраж також змінився. Всі казали, що ніхто працювати з арбітрами не буде. І це теж важливо, коли люди, які приймають рішення, про це говорять.

Нам треба ці зустрічі далі продовжувати, бо у нас ще багато питань. Нам треба ще робити додатковий кубок, пропагувати футбол, більше розширювати аудиторію.

– Як оціните роботу УПЛ ТБ?

– Якісна журналістська робота та робота всієї технічної команди – молодці. Мені в принципі, як споживачу, цей продукт заходить. Я знаю, що буде ще підсумкове тижневе ток-шоу. Це також важливо. Як казав Волт Дісней, саме шоу не цікаве. Цікаво, що до шоу і після нього. Тому от якраз до шоу у нас є, але теж треба додатково ще якісь скандали, інтриги і після шоу.

Глядач має бути з футболом та інтегрованим у всі ці процеси. Ваша робота тут дуже важлива, бо через журналістів якраз це все й доноситься. Ваш підхід і ваше бачення: десь покритикувати, десь похвалити. Більше, звичайно, покритикувати, бо народ це любить.
А єдина ключова проблема – це все за наші гроші. УПЛ ТБ, щоб ви розуміли, не приносить грошей і є збитковим для клубів. Ми сьогодні фінансуємо УПЛ ТБ.

У Польщі команда Екстракляси отримує три мільйони євро за свої телеправа. Там навіть команди першої ліги заробляють на трансляціях – 700-800 тисяч євро. І споживач платить за футбол приблизно дві тисячі гривень на рік, якщо хоче подивитися Екстраклясу. Це трохи понад 160 гривень на місяць – не такі страшні кошти. Але це дає дохідну частину клубам.

А у нас УПЛ ТБ окрім того, що нічого не приносить, то ми сьогодні проїдаємо допомогу європейських ліг, яка надається під час війни українській прем'єр-лізі, яку можна було б поділити або кудись спрямувати. Там фактично є дві ключові статті доходів – це допомога ліг і спонсор Vbet.

Там ще є якісь суми, які платять платформи за те, щоб транслювати безкоштовно український футбол. Але, на жаль, клуби нічого не отримали. А у 2022 році Setanta провела тендер і запропонувала 16 мільйонів доларів за три роки. Ви розумієте, які клуби не пішли на це і поміняли закон.

Як результат, український футбол недоотримав 16 мільйонів доларів за три роки. Так, ця сума не сильно б вплинула на «Шахтар» та «Динамо», але вона допомогла б багатьом клубам сьогодні виживати в цих надскладних умовах, в яких зараз живе український футбол. Футбол збитковий, він не приносить ніяких прибутків, це постійні дотації власників та акціонерів. А ці гроші могли б працювати на футбол.
На жаль, поки що популізм грає проти українського футболу. Але є великий плюс. Все-таки ми сьогодні зробили той продукт, який далі можна продавати. Давайте робити наступний крок і продавати українські трансляції.

Тільки не треба вдаватися до популізму та політики. За все треба платити. Нічого безкоштовного не існує. Якщо щось безкоштовне, хтось за це заплатив і потім з вас візьме набагато більше. Треба цей соціалізм людям з голови викинути. Коли наші їдуть в Польщу, живуть там і працюють, то платять набагато більші податки і навіть за футбол платять. І це дає змогу польським клубам існувати.

У нас ми граємося у популізм – навіть військових туди приплітаємо при будь-якій нагоді, маніпулюючи цією темою. Футбол має вартість і він не може бути безкоштовним.

«Не хочу влазити в конфлікт з Динамо, щоб телепул не розпався»

– Так, зібрали єдиний телепул, але Динамо пішло туди на своїх умовах. Як інші клуби на це дивляться?

– Ну, звичайно, негативно. Чому хтось один має виділятись в цій історії? Це неправильна позиція. Не хочу влазити в конфлікт з Динамо, щоб телепул не розпався. Просто це виглядає так – переконайте мене. От я такий, тому що я такий. Чомусь Шахтар так не робить.

Взагалі Шахтар без цього телепулу міг би заробляти з трансляцій набагато більше, ніж він не заробляє сьогодні. І так само насправді Динамо. Це два клуби з найбільшою аудиторією. Але у Вереса аудиторія не набагато менша – ми ж бачимо цифри трансляцій. Нашу команду дивляться – і ми точно не аутсайдери.

Ми не виставляємо умови – у нас є своя фішка. Ми транслюємо наші матчі за платну підписку на Ютуб-каналі VERES TV. Це невеличка сума, менше вже навіть, ніж еспресо – 35 грн. Але ми хочемо привчити людей, що це треба робити, бо це не безкоштовна історія.
Динамо транслює матчі на своєму ютубі і отримує непогані показники. Вони, напевно, теж прагматично на це дивляться, мовляв, чому втрачати свій ютуб? Але ми хочемо довести, що ліга – це рівні клуби. Умовні Верес та Інгулець – такі ж самі за правами, як Шахтар і Динамо. А чомусь деякі думають, що у них більше прав.

– Розумію, що є різні причини, але чому український футбол так довго йшов до єдиного телепулу?

– Коли ми зайшли в УПЛ, то ще були канали «Футбол». До речі, вони платили, і це в принципі останні найбільші гроші за трансляції, які взагалі колись бачив український футбол. Така правда. І коли почалося вторгнення, чемпіонат зупинили, а вони довиконали свій контракт по трансляціях. Для мене це тоді стало показником, що канали «Футбол» – люди слова.

Тоді була політика. Динамо, Дніпро, Зоря не хотіли йти на канал, пов'язаний з Шахтарем. Впевнений, що це чисті маніпуляції і можна було знайти компроміс з журналістами, коментаторами. Можна було щось зробити. А страждав український футбол, бо ми не могли робити продукт.

Сьогодні в нас є телепул, але давайте робити наступний крок. Коли я був в Туреччині на футбольному саміті, то ставив всім стандартне питання: «Скільки клуб заробляє з телеправ і скільки люди платять за футбол». Так я вам скажу, що це підйомні цифри – 100-200 гривень на місяць. В деяких багатіших країнах більше – в Бельгії може бути 50 євро за місяць. А потім чеські та угорські клуби отримують по мільйону євро за телеправа.

Коли мене питали про прибутки від трансляцій, то казав, що нам хоча б в нуль вийти. Якби я сказав, що ми ще платимо за футбол, то мій співрозмовник подумав би, що в нас ще Радянський Союз і ми в комунізмі живемо.

Важливо виховувати дітей. У Вересі ми організували Baby Wolf Club – ходимо по школах з нашим маскотом, возимо дітей на екскурсії. 10 тисяч дітей ми обходимо зараз по Рівному, щоб вони доторкнулись до Вереса. Ми хочемо їх привчити – купуйте квиток і приходьте на футбол. За два-три роки підлітки 13-14 років вже будуть молодими людьми та активними фанатами. І вони будуть заповнювати наш Авангард.

Їм також треба казати – ти маєш заплатити за футбол, купити підписку в ютубі на канал Вереса і маєш дивитись футбол за гроші, бо нічого безкоштовного не існує. Ми зараз розбестимо молодь, якщо скажемо: «Поки війна, то все безкоштовно». Це викривлена соціалізмом та більшовизмом позиція.

«Загальний бюджет на рік – приблизно 120 мільйонів гривень»

– З якими викликами ви, як президент клубу, зіштовхнулися в умовах повномасштабної війни?

– Насправді уявити це дуже складно. Немає доходів ні від глядачів, ні від телетрансляцій. Спонсорів дуже мало. Тобто з чого футболу заробляти? Це все дотації. Але вболівальники трішки повернулись, спонсорів не так багато, але все-таки є.

Ми навіть під час війни змогли побудувати поля на базі, запустити стадіон та академію. Я навіть не можу зрозуміти, як це може вдатися саме під час війни. Я у футбольному клубі з 2019 року – у 20-му почався ковід, а у 22-му повномасштабна війна.

Президенти команд УПЛ, першої та другої ліг – фанати футболу. Це не якийсь прагматизм, а просто любов до футболу, бажання і можливість реалізувати цю любов. Не знаю, напевно, всі ми якісь ненормальні.

– Ви завжди відкрито називаєте бюджет клубу.

– Ми не просто його називаємо, а затверджуємо в прямому ефірі в ютубі під час зборів наглядової ради, тому наші видатки зрозумілі.
Ми публічна компанія – і зараз дуже сильно страждаємо від цього. У нас є «акціонери» – три пов'язані компанії, які постійно намагаються нашкодити діяльності клубу, і в нас через це виникли проблеми. Якщо ми були б у ТОВ, з одним власником, то у нас би взагалі не було питань.
Натомість у нас є така недобросовісна поведінка наших же акціонерів, які вільно купили акції на біржі у 2021 році. Ми вже проводимо розслідування і вийдемо на реального кінцевого бенефіціара цих компаній. Ці люди жодного разу не з'являлись в клубі і жодного разу не були на футболі. Їх ніхто не бачив фізично за ці всі три роки.

Але вони голосували проти рішень, які були на зборах акціонерів і які були потрібні клубу з метою забезпечення його розвитку. Окрім цього за день до повномасштабної війни вони подали перший позов проти клубу – що ніби не так сформована наглядова рада. Потім цей позов був ними ж відкликаний. А коли ми далі фінансували клуб, будували поля, вони взагалі нічим не допомагали. Просто були як такі тихі акціонери.

Далі – ними ж ініційоване кримінальне провадження з надуманих підстав. Суть кримінальної справи, що ми сьогодні, фінансуючи клуб, завдали збитки цим акціонерам. Через це проводяться слідчі дії. Арештовані акції клубу. Порушені права майже тисячі акціонерів клубу. В одного з членів наглядової ради обшук тривав 26 годин. У футболі під час війни ми ще воюємо з таким внутрішнім ворогом сьогодні.

Клуб фактично перебуває в напівзаблокованому стані. Нам заважають закінчити санацію клубу. Чиниться тиск на співробітників клубу, на партнерів та спонсорів. Переконаний, це фактично намагання рейдерського впливу на футбольний клуб Верес.

Я впевнений, що ми це переможемо, адже ми виграли всі суди, в тому числі Верховний суд. Правда на нашому боці. Ми точно відстоїмо свою позицію і станемо сильнішими після цієї історії. Ми для себе зробимо висновки в управлінні. Ми народні не тільки в назві, а хотіли цю народність показати через форму, де кілька сотень акціонерів є власниками клубу. Але, бачите, деякі акціонери можуть поводити себе недобросовісно, на шкоду клубу та всупереч його інтересам.

Впевнений, що Верес буде. В Рівному у нас сьогодні є максимальна підтримка вболівальників та спонсорів. І це важливо. Футбол сьогодні дуже потрібен Рівному. Тому ми цю ситуацію будемо відстоювати до кінця.

Хочу всім подякувати за підтримку. Ми це відчуваємо і разом ми точно переможемо.

– Можете уточнити бюджет клубу на цей сезон?

– Загальний бюджет на рік – приблизно 120 мільйонів гривень. Це вся видаткова частина. Коли я заходив у Верес, то борги клубу були понад 5 мільйона гривень. Це була друга ліга, команда потихеньку розвивалася. Бюджет у нас росте, бо ростуть видатки.

Наше завдання – це збалансувати дохід. Ми це завдання визначили на перших зборах акціонерів. Вересень 2025 року мав стати самоокупним – у нас був такий план.

Ми великими літерами писали: «Наша ціль – це стійкість». Зрозуміло, що потім почалась війна і нам тепер цей план треба перенести, думаю, десь до 2030 року. Це стратегічна ціль. І всі наші дії направлені на те, щоб вийти в самоокупність, а доходи зрівнялись з видатками. Наприклад, якщо я піду з Вереса, щоб клуб на другий день не перестав існувати, як це є в більшості клубів.

Нам не вистачає тут знову таки телепулу, правильних трансферів, активів футболістів і нам бракує вболівальників. Але ми йдемо цим шляхом. Переможемо наших внутрішніх ворогів – і зможемо дійсно зробити народний клуб не за назвою, а за фактом.

«Мінімальна зарплата в нас – це приблизно 30-50 тисяч гривень»

– Якщо не секрет, яка нижня і верхня мережа у зарплатах у Вересі?

– Персональні зарплати все-таки не скажу, бо це комерційна таємниця, яка прописана в контрактах. Але мінімальна зарплата в нас – це приблизно 30-50 тисяч гривень. Високих зарплат у нас не так багато. У нас десь середня зарплата серед клубів УПЛ.

«Не хочемо бовтатися внизу і боротися за перехідні ігри»

– Наскільки задоволені поточним 9-м місцем у турнірній таблиці УПЛ?

– У нас завдання – не потрапити в перехідні стикові матчі і зіграти краще, ніж у минулих сезонах. Ми на наглядовій раді таку задачу і постановили: «Давайте вже без перехідних». Але потім дехто жартує, що ми хочемо більше грати, а стики – це два додаткові матчі. Краще ми в Кубку дійдемо до фіналу.

Насправді це важливо, коли є впевненість в турнірній таблиці. Не хочемо бовтатися внизу і боротися за перехідні ігри. Ми тоді не досягнемо нашої ключової мети – ми маємо боротися за вищі місця.

Верес буде боротись за єврокубки. Якщо ти граєш у футболі, то маєш ставити перед собою максимальні цілі.

Плюс, в нас ще є Кубок України. Насправді вихід в єврокубок – це такий потужний сигнал для будь-якого клубу.

– У Вереса вийшла 10-матчева безпрограшна серія в чемпіонаті. Як оціните першу частину сезону для команди?

– Якщо проаналізувати цей відрізок з минулим сезоном, то ми вже набрали більше очок. Плюс ми вийшли у чвертьфінал Кубка, чого не було в минулому сезоні. Це означає, що ті зміни, які відбулись в клубі за останній час, точно пішли на користь Вересу. І новий молодий тренерський штаб, і спортивний директор, і вся ця синергія роботи клубу.

Вважаю, що ми проходимо певну трансформацію, але точно стаємо сильнішими та ціліснішими. І в першу чергу виховуємо свою команду. Дуже приємно, що молодий тренерський штаб і головний тренер Олег Шандрук саме з Рівного.

Добре, що у нас команда збалансувалась. Минулого сезону середній вік по штату був 27 років з копійками. Сьогодні в нас є стрижневі гравці Степанюк, Гончаренко, Кльоц, а біля них росте молодь.

Наш 19-річний талант Годя прогресує в кожній грі і отримує вже достатньо хвилин. Він росте, бо є Степанюк. Можливо, якби не було Руслана, і він отримав гарантоване місце в складі, то так би не прогресував. Для молодих важливо тягнутись до чогось. Плюс досвід передається.

Правий захисник Протасевич зіграв вже багато матчів, як для своїх 19 років. Є молоді цікаві легіонери – Луан Кампос та Самуель Нонго. Два наших нападники Гайдучик і Мрвальєвич конкурують між собою, але кожен доповнює один одного – і вони точно вдвох ростуть.

Вважаю, що команда сьогодні правильно збалансована. Молодик, коли отримує постійно гарантоване місце в складі, іноді може втратити мотивацію і взагалі закінчити з футболом. Для цього мають бути досвідчені гравці, які також конкурують. Мені здається, Олег Шандрук якраз відчуває оцей баланс.

«У нас шість легіонерів. Були випадки, коли іноземці вже квитки брали, але втручалася родина»

– Чи будуть трансфери під час зимової паузи?

– Звичайно. Думаю, що у нас уже є пропозиції по деяких гравцях на вихід, але це нормальний процес і вболівальникам треба до цього відноситися нормально. Це важливий сигнал приходити новим гравцям і сигнал тим, хто залишається в клубі, що вони можуть тут вирости. Наша ціль – це стійкість і самоокупність. Ми до цього маємо йти.
І кожного гравця, який сьогодні є у Вересі, ми готові продати. Будуть також трансфери на вхід. У нас уже є переходи, де ми платимо за гравців. Самуель є прикладом такого першого міжнародного трансферу.  

– Можливо, назвете позиції, на які шукаєте гравців?

– Якщо скажу, що на всі, то це буде банально. Напевно, правий і центральний захисники, можливо, вінгери та крайні нападники. Подивимося, які будуть трансфери на вихід.

– Чи були у Вересі випадки, коли легіонери відмовлялися приїжджати в Україну через війну?

– Так, були. Вже навіть квитки брали, але втручалася родина. Якщо це молодий гравець, то батьки. Якщо трішки старший, то іноді дружина була проти. Але також є випадки, коли гравці доїжджали до нас. Якщо рахувати Кожухаря, то у нас сьогодні шість легіонерів.

Рівне все-таки на заході країни, але все одно тривоги та якісь прильоти контрастують з тим, що іноземці бачать у своїх країнах.

«У нас всі максимально на обліку, ніхто не в розшуку»

– Ви дивилися нашуміле інтерв’ю Дахновського?

– Дивився. Він міг би це сказати по-іншому і те, що так воно перекрутилось, то дійсно виглядає некрасиво. Наша позиція – всі мають бути на обліку. Зараз клуб якраз подався на бронювання.

Дахновському насправді тільки виповнилось 25 років, хоча ми всім зробили зараз військово-облікові документи. У нас всі максимально на обліку, ніхто не в розшуку. Ми це все відконтролювали як роботодавець.

Ми відразу озвучили позицію – якщо нам треба футбол, то давайте так, щоб футболіст, маючи контракт, мав змогу грати. Якщо контракт закінчується чи гравець закінчує з футболом, то він іде в ТЦК і оформлюється відповідно до свого статусу, який в нього буде на той момент. Все дуже просто – ми маємо виконувати закон.

– Говорили з футболістом про це інтерв’ю?

– Коли побачив, що вийшла така розмова, то сказав, що він молодець, бо вийшов у публічну площину. Це відважний крок для молодих хлопців. Ми нікому не забороняємо, а, навпаки, навіть кажемо, що треба спілкуватися з пресою. Про Верес мають говорити.

А те, що воно вийшло таким, то це неправильно. І тут треба було б, напевно, по-іншому йому цю позицію подати. Але вже як є. Насправді він вибачився за цей момент. Я точно впевнений, він не хотів це так сказати.

Морозко теж сказав (залишив команду 22 листопада – прим. Tribuna.com). Там ми поговорили з ним. Воно теж було сприйнято негативно і вболівальниками, і представниками наглядової ради. Так не можна казати, тим паче є контракти, в яких такі речі прописані.

Морозко насправді мені подобається як гравець. Але казати все одно треба теж правильні речі, бо все-таки ви публічні люди. Поводитися і говорити ви маєте відповідно до того статусу, який займаєте. Нехай це буде уроком для інших.

– З Лавриненком і Віртом вийшло трохи скомкане припинення співпраці. Що трапилося в обидвох випадках?

– У кожного своя ситуація. Сталося, як сталося. Кожен з них точно зробив свій внесок у Верес. Юрій Миколайович Вірт провів у клубі рівно чотири роки – це вже сторінка в історії. Я впевнений, у нього є ДНК Вереса. Він точно нерівно сприймає всі новини про клуб. Може, він це не демонструє, але він любить Верес.

У нас з ним нормальні, хороші відносини. Ми спілкуємося іноді. Але нам все одно треба було робити наступні кроки – і для нього, і для нас, і для клубу. Я відчував, що потрібні зміни.

З Лавриненком ситуація була трошки інша. Він сам звільнявся після Руху. Ми казали: «Давай почекаємо до зими як мінімум, потрібно продовжувати працювати». Потім він особисто та від імені свого тренерського штабу попрощався з командою вже під час зимової паузи.

Ми казали: «Приходь в клуб, поясни ситуацію, продовжуй працювати за контрактом, який діє й клуб не розривав».

Він так і не з'явився далі працювати, а вирішив, схоже, за чиєюсь рекомендацією, зачепитися за пункт контракту, що начебто є можливість стягнути з Вереса фінансові санкції. Як він вважає, начебто через порушення контракту з вини клубу. Тільки б не приїжджати в клуб і не продовжувати виконувати умови контракту. Мабуть, вирішив, що так йому вигідніше й фінансово, й іміджево. Ми на нього чекали в клубі допоки він сам особисто остаточно не розірвав контракт.

Як фахівець, він мені дуже подобався. Тому я хотів його залишити і після Руху, і надалі, як зазначив вище. Насправді, я вважаю, що Лавриненко – дуже класний тренер, який ще себе точно покаже. Можливо, йому треба дати ту команду, яка буде саме під нього особисто. Верес, мабуть, виявився не під нього, тому він після останнього матчу перед зимовою паузою так і не з’явився в клубі для продовження роботи з командою.

Тому вважаю, що як людина він повівся несміливо. Так і не приїхав в клуб в Рівне, нічого не сказав. Ми з ним тільки зустрілись тут в офісі в Києві, бо він бажав домовитись про фінансові умови припинення контракту, поговорили, потисли руки. Він не бажав продовжувати співпрацю, ми не хотіли його залишити без фінансової підтримки, вдячності за проведену роботу.

Наче про все домовились, а потім він, мабуть, вирішив, що це замало, й побачив, чи хтось порекомендував, що може потрясти клуб юридично. Хоча на нього це не схоже, не характерна його поведінка.

Я впевнений, що в нього нічого з цього не вийде. Він не з'являвся, не виконував контракт, а угода з клубом продовжувала діяти. Клуб контракт не розривав.

У підсумку він звільнився сам в січні, написавши лист в клуб. Тільки після цього з Шандруком був підписаний контракт на в.о. головного тренера. Клуб відпрацював юридично цю ситуацію, витримав всі свої зобов’язання перед Лавриненком й максимально себе захистив. Ми вважаємо, що наша позиція максимально прозора, логічна й справедлива.

А Лавриненко, якщо він все-таки вирішив не виконувати контракт, а стягнути замість цього за своє ж невиконання угоди з клубу значні грошові кошти, то має наразі особисто заплатити Вересу за те, що в односторонньому порядку розірвав й не виконував свій контракт.

– Верес – одна з команд, яка активно виступала за матчі з глядачами. Чи актуальним питанням є повне відкриття трибун?

– Мені здається, воно зараз не актуальне, бо ви спочатку заповніть ці квоти. Все одно є тривога, ракети, дрони. Мені здається, поки цю ситуацію треба залишити отак, як є. Хто хоче, той хай займається бомбосховищами, шукає, будує їх і так далі.

Дякую всім і Міністерству спорту, що змогли допустити глядачів на трибуни. Було несправедливо, коли на концерти і в театри люди ходили, а футболу, який і так не знає, де знайти зайві гроші, ми забороняємо. Тому Верес допускав акціонерів у перший рік повномасштабного вторгнення. Наша позиція була, що акціонер – це власник клубу та офіційна особа. Що зробиш, якщо у нас їх 950?

Нас за це штрафували. Казали, що цей штраф іде на допомогу військовим, здається, United24 тоді був. Ми вважали, що це наша благодійність. Але люди ходили на футбол, була підтримка команди і була подяка тим людям, які стали акціонерами клубу.

«Важливо, що такі люди як Буткевич з'являються у футболі»

– У вас є класне фото з Геннадієм Буткевичем, коли ви граєте в шахи. Хто виграє?

– Шахи в нас з перемінним успіхом. У футболі поки складніше. Зате у нас кожен матч – це точно інтрига. Важливо, що такі люди з'являються у футболі і сам футбол від цього стає потужнішим і насправді авторитетнішим. Якщо такі люди є у футболі, то, можливо, інші також захочуть цим займатися.

Житомир з'явився на футбольній мапі – вперше грає в УПЛ, відразу вийшов в єврокубки. Будується інфраструктура. База Полісся – це п'ять зірок. Але є не тільки Житомир – Черкаси також розвиваються. В Рівному з'явились поля, яких не було 30 років. Так, у нас ще немає поки бази, але ми потихеньку будемо рухатися в цьому напрямку.

На жаль, немає великого футболу в Луцьку та Вінниці. Впевнений, що у Франківську є потенціал, а у Чернівців амбіції. Ці міста також мають розвивати футбол. Тому добре, що Черкаси і Житомир вже сьогодні засяяли. Складно зі сходом в умовах війни. Тому чудово, що люди заходять у футбол та інвестують кошти.

– Як оціните роботу Андрія Шевченка на посаді президента УАФ?

– Мені здається, що це дуже класно, що у нас Шевченко президент. У нього непогана молода команда, хороші фахівці. Зрозуміло, що є багато помилок, які там, напевно, ще треба зробити. Але, знову ж таки, я буду наполягати на одному – це відкритість УАФ. Чим більше вони будуть відкриті, тим більше я буду задоволений тим, що там відбувається.
Думаю, вони на правильному шляху. Шевченко має себе продемонструвати як менеджер, але треба не забувати, що футбол має стати ринком. Ми спільно з УАФ маємо робити так, щоб тут було більше спонсорів. Бо хто сьогодні робить футбол? Клуби. Хто будує академії, поля? Не УАФ.

ДЮСШ не готують професійних футболістів, але витрачають на це мільярди гривень. А футбольні клуби витрачають приватні кошти, будують поля та академії. Ми маємо спільно робити цю реформу. Точно це треба поміняти, бо система комунальних закладів неефективна. Краще хай вони ці гроші на дороги і на лікарні витрачають. А дайте спорт професійним клубам.

Повна версія - на ua.tribuna.com.