Підполковник ДПСУ Сергій ШЕВЧУК: «Перші хвилини після обміну - незабутні»!

Підполковник Державної прикордонної служби України Сергій Шевчуко, рідний брат віцепрезидента Вереса В'ячеслава Шевчука, який боронив Маріуполь, пережив полон в Оленівці та на власні очі бачив теракт, який влаштували росіяни - розповів про своє відновлення та важливість підтримки рідних у розмові із інформаційною службою народного клубу. 
 
Про таких людей, як Сергій треба говорити і не забувати ті героїчні вчинки, завдяки яким ми можемо жити повноцінним життям! 

- Сергію, як триває процес реабілітації і чи маєте план - що далі?
- Зараз продовжую проходити реабілітацію після тих жахливих подій. Нещодавно пережив чергову операцію. Сподіваюся, за декілька місяців почну вчитися знову ходити на двох ногах. 

Я вже прийняв рішення продовжувати військову кар'єру. Підписав новий контракт із Державною прикордонною службою. Відчуваю довіру зі сторони командування і намагаюся забути жахи перебування в полоні.

- Якими були перші хвилини після повернення з полону?
- Перші хвилини після обміну - незабутні. Коли обмін здійснювався - ми бачили російських полонених. Росіяни одразу почали їх шикувати, спілкування було у підвищеному тоні. А нас навпаки - зустрічали обіймами, вітали на рідній землі. Це в ту мить було дуже важливо.

- Пам'ятаєте першу після повернення з полону зустріч з рідними? З братом?
- Перші емоції від зустрічі з рідними - обійми. Першим я почув брата по телефону. На емоціях не міг навіть говорити. Дуже хотілося якнайшвидше побачитися вживу. Пишаюся родиною, яка мене завжди підтримувала. Завдяки їм я живу зараз. Мій брат - дуже сором'язлива людина. Він завжди допомагає не медійно, а непомітно. 

Нещодавно на урочистому заході керівник Західного регіонального управління ДПСУ Віктор Бабюк публічно йому подякував за допомогу у лікуванні руки, яку він міг втратити. А брат це все робить від душі, але тихо. Він дуже переймається долями захісників України. Дуже поважаю його за це.